К Л А Р Н Е Т
Іmal .- klarinetto
Фр. - klarinette
Нім. - klarіnette
Англ .- klarіnet
Від (Лат. - сlarus – чисто, виразно, ясно). Один з наймолодших учасників групи дерев”яних. Виник у 1700 році, хоча давні попередники його були відомі ще в античні часи. Європейськими предками кларнета можна вважати італійську ЛАУНЕДУ, інспанську АЛЬБОГЕЮ, англійський ПІБГОРН, карельську ЛІРУ, латинську ГАНУРАГС, литовську БІРБІНЕ. Але за основу кларнета німецький інструментальний майстер Йоган Христофор - Деннер взяв і удосконалив французький народний інструмент – ШАЛЮМО. Син токаря – Деннер досяг великої майстерності, у виготовленні деяких різновидностей тодішніх духових дерев”яних інструментів. Його перші спроби удосконалити свиріль відносяться ще до 1680 року. Ця старовинна свиріль була відома в глибоку давнину як “подвійний кларнет”, мала простий язичок. Її батьківщиною вважався Египет, хоча “ подвіний кларнет” був відомий і в Індії, Тунісі, Марокко.
Таким чином кларнет у своєму первісному виді існував з давніх пір у виді “народної дудочки”. Назва кларнета походить від назви високих по звучанню оркестрових труб – Clarіnо, які використовувались в оркестрах XVII століття, у перекладі як маленька труба. Удосконалена Деннером дудка мала звук і розтруб аналогічний трубі, а італійське clarіnetto є зменшеною формою від слова сlarіnо.
Значні доповнення у конструкцію кларнета зробили:
- Б. Фріц - німець;
- Жан Ксав”є Лефевр – француз – 1791 р;
- Іван Мюллєр - 1812р;
- Теобальд Бьом - німець (флейтист- віртуоз, композитор) середина XIXст.
- Іасинт – Елеонор Клозе;
- С.В. Розанов – професор Московської консерваторії – 1905р.
Новий етап у розвитку інструмента настав в середині XIX ст., з появою нової, винайденої Т. Бьомом конструкції клапанного механізму, так званої французької системи. Кларнет нової системи мав ширшу, конусну до розтрубу мензуру і циліндричний, глибший канал мундштука. Слово “мундштук” походить від німецького Mynd – рот і Stuck – кусок, частина. Тростина такого кларнета менш пружна, а ї “язичок” дещо довший і ширший, ніж у кларнета старої системи.
Сімейство сучасних кларнетів німецької системи складається з 4-х представників:
- малого “Еs”;
- великого “В” і “А” і “С”;
- альтового (бассета) “F” і “Es”;
- басового (бас-кларнет) “В” і “А”.
Ця різноманітність пов”язана з бажанням полегшити аплікатурні труднощі у тональностях з великим числом знаків.
Великий кларнет являє собою дерев”яну циліндричну трубку- корпус, переважно з чорного, гренадильного дерева, або ебоніту і складається з 5-ти
частин:
1. Мундштука з машинкою для кріплення тростини;
2. Бочонка;
3. Верхньої частини (коліна);
4. Нижньої частини (коліна);
5. Розтруба.
В оркестрах тепер вживаються – малий “Еs”, великий “В” (найбільш вживаний) і “А”, басовий “В”.
Кларнет – транспонуючий . Строю in”В” звучить в2 , а “inА” – м3 нище від написаного. В залежності від регістру, звучання його приймає різну окраску і характер.
Кларнети французької системи Бьома відрізняються від німецьких покращеними акустичними якостями, кращим загальним строєм, удосконаленням механізму.
У формуванні тембру кларнета велику роль відіграють високі обертони, які надають йому яскравості в середньому і верхньому регістрах.
У більшій частині свого діапазону кларнет-інструмент “світлого, грудного” тембру, і подібно флейті нагадує задушевний характер звучання високого голосу.
Володіючи великою різноманітністю і гнучкістю виражальних відтінків, кларнет здатний відтворювати різноманітний характер музики, володіючи легкістю звучання, а також здатністю вільно виконувати блискучі віртуозні пасажі, скачки і “злети”, кларнет широко застосовується в балетній музиці. У техніці він переважає гобой і фагот і лише в легкості і бурхливості дещо поступається перед флейтою. Йому доступні швидкі діатонічні і хроматичні гамоподібні рухи.
Найподвижнійший кларнет у тон-костях до 4-х знаків, легко даються скачки в межах до октави-деціми, на досконалих кларнетах можливі майже всі трелі, крім фа-соль1, соль-ля1, соль#-ля# 1 і трелей вище фа3. Можливе тремоло на одному і на різних звуках, прийом frullato.
Діапазон великого кларнета: по написанню мі малої - соль3..
Шість основних голосових отворів (для трьох пальців лівої і правої руки, крім мізинців і великих пальців) обладнані очками (кільцями), або клапанами, які поступово збільшуються у діаметрі по направленню до розтрубу.
Основні відмінності у аплікатурі між кларнетами двох систем:
а) відсутність на кларнеті Бьома вилочної аплікатури;
б) ролики на клапанах Нім. системи замінені на кл. системи Бьома дублюючим розміщенням клапанів для мізинців обох рук;
в) на Французькому кларнеті аплікатурні комбінації звуків верхнього регістру більш прості і зручні.
У наш час серед виконавців на Німецькій системі появляється бажання оволодіти інструментом Французької системи.
Малий кларнет “іп Еs” – транспонуючий. Партія пишеться скрипковому ключі м.3. нище дійсного звучання. Відрізняється від великого кларнета меншими розмірами і більш високим строєм. Нижній регістр викори стовується рідко, а верхній - дуже обережно. Майже вийшов з ужитку.
Бас – кларнет “іпВ” – транспонуючий. Партія пишеться на вел.9 вище основного звучання в скрипковому ключі, а в басовому – на вел.2. вище звучання. Діапазон, регістри і аплікатура аналогічна кларнету. Володіє великими виражальними засобами і значно розширює діапазон сім”ї кларнетів вниз. Сконструйований в кінці XVIII ст. і тепер є постійним учасником дух.оркестрів великого складу.
Басетгорн - альтовий кларнет. Був дуже популярним у XVIIст. У кінці XIX ст. він дістав форму пряму з зігнутим металічним розтрубом. Сучасний має дерев”яну трубку 750-900 мм завдовжки з клюво - подібним мундштуком з тростиною і металічним розтрубом, загнутим вверх. Інструмент транспо - нуючий (“іп F i рідше “іп Еs”). Звучить на ч.5 і на в.6. вниз. Аплікатура подібна до кларнета. Нотується в скрипковому ключі. Діапазон: До м - фа3..
- Викладач: СКАБ’ЯК Ярослав